Інформація щодо НДЦСЕ опублікована у журнал "Інтелектуальна власність" судом визнана недостовірною
17 грудня 2010 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого-судді Ганечко О.М., при секретарях Шевченко В.В., Пекельному В.О. розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності, Крайнєва Петра Павловича, Охромєєв Юрія Геннадійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспект-2003", Ситцевого Валерія Васильовича про захист честі, гідності, ділової репутації, - ВСТАНОВИВ:
Позивачі Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності (далі - НДЦСЕПІВ). Крайнєв П.П.. Охромєєв Ю.Г. звернулися до суду з позовом до ТОВ «Аспект- 2003», Ситцевого В.В., в якому просять визнати недостовірною та такою, шо не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачів інформацію, яка була поширена відповідачами 12 лютого 2010 року у Науково-практичному журналі «Інтелектуальна власність» №1 у статті під назвою «Кому потрібна така централізація», а саме:
«Мабуть, все-таки однієї юридичної освіти для випускника 2007 року замало для складання експертних висновків за спеціальністю «13.3 - Дослідження, пов'язані з охороною прав на винаходи, корисні моделі, раціоналізаторські пропозиції»:
«За яким принципом пан Крайнєв здійснює підбір кадрів для центру - невідомо, адже на сайті центру та в інших відкритих джерелах узагалі відсутня інформація про склад співробітників (експертів) центру, їх кваліфікацію та здобуту вищу освіту»;
«Наразі фактично не ведеться наукова робота в НДЦСЕПІВ, узагалі відсутні апробовані методики проведення судових експертиз з питань інтелектуальної власності».
Просять визнати наклепом дії відповідачів з виготовлення та поширення зазначеної вище інформації відносно позивачів та зобов'язати відповідачів спростувати зазначену вище інформацію у спосіб, найбільш близький до способу їх поширення, та шляхом публікації офіційного вибачення відповідачів перед позивачами.
Позивач Охромєєв Ю.Г.. який одночасно є представником Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності та Крайнєва П.П., в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених у позові.
Відповідач Ситцевой В.В., який одночасно є представником ТОВ «Аспект-2003», в судовому засіданні заперечував проти позову. Пояснив, що у статті «Кому потрібна така централізація», автором якої він є, у Науково-практичному журналі «Інтелектуальна власність» №1 за 2010 рік власником якого є ТОВ «Аспект-2003», містяться його оціночні судження, які не підлягають спростуванню, просив відмовити у задоволенні позову. Надав суду письмові заперечення, що долучені до матеріалів справи.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.02.2010 р. у Науково-практичному журналі «Інтелектуальна власність» №1 у статті під назвою «Кому потрібна така централізація» була опублікована наступна інформація:
«Мабуть, все-таки однієї юридичної освіти для випускника 2007 року замало для складання експертних висновків за спеціальністю «13.3 - Дослідження, пов'язані з охороною прав на винаходи, корисні моделі, раціоналізаторські пропозиції»:
«За яким принципом пан Крайнєв здійснює підбір кадрів для центру - невідомо, адже на сайті центру та в інших відкритих джерелах узагалі відсутня інформація про склад співробітників (експертів) центру, їх кваліфікацію та здобуту вищу освіту»;
«Наразі фактично не ведеться наукова робота в НДЦСЕПІВ, узагалі відсутні апробовані методики проведення судових експертиз з питань інтелектуальної власності».
Автором статті «Кому потрібна така централізація» є відповідач Ситцевой В.В.
Власником Науково-практичного журналу «Інтелектуальна власність» є ТОВ «Аспект-2003».
Відповідно до ст..227 ЦК України, особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною.
Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Відповідно до ст. 47-1 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Суд вважає, що висловлювання «Мабуть, все-таки однієї юридичної освіти для випускника 2007 року замало для складання експертних висновків за спеціальністю «13.3 - Дослідження, пов'язані з охороною прав на винаходи, корисні моделі, раціоналізаторські пропозиції» є оціночним судження автора статті, оскільки містить використання мовного засобу, зокрема містить слово «мабуть», а тому не підлягає спростуванню.
Посилання позивача Охромєєва Ю.Г. на те, що поширена інформація свідчить про те, що він не має технічної освіти, не приймається судом до уваги, оскільки конкретне таке посилання відсутнє у спірній статті.
Невірне зазначення 2007 року, а не 2009 року, коли позивач Охромєєв Ю.Г. отримав юридичну освіту, не порушує його честь, гідність, ділову репутацію.
Про таке невірне зазначення відповідачі вказали у статті «Спростування», опублікованій у Науково-практичному журналі «Інтелектуальна власність» №8 за 2010 рік.
Що стосується інформації щодо «За яким принципом пан Крайнєв здійснює підбір кадрів для центру - невідомо, адже на сайті центру та в інших відкритих джерелах узагалі відсутня інформація про склад співробітників (експертів) центру, їх кваліфікацію та здобуту вищу освіту», то така інформація визнається недостовірною та підлягає спростуванню у тому разі, коли вона принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.
Позивачами повідомлено суду і документально підтверджено те, що в 2008 році було видане Наукове практично-методичне видання «Судові Експертизи у сфері інтелектуальної власності», у якому у Додатку 3 зазначений список судових експертів НДЦСЕПІВ МЮ України із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові, посади, виду експертних спеціальностей, за якими присвоєно кваліфікацію судового експерта, клас судового експерта, освіта, науковий ступінь, наукове звання.
Вказане видання є загально доступним.
Однак, суд вважає, що інформація, яку позивач просить спростувати не порушує його честь, гідність та ділову репутацію, а тому не підлягає спростуванню.
Що стосується посилання на те, що «Наразі фактично не ведеться наукова робота в НДЦСЕПІВ, узагалі відсутні апробовані методики проведення судових експертиз з питань інтелектуальної власності», то відповідачі не надали суду доказів того, що наразі фактично не ведеться наукова робота в НДЦСЕПІВ, а тому в цій частині позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суду надані Методика проведення судової експертизи, пов'язаної з раціоналізаторськими пропозиціями та Методика проведення експертизи на винаходи та корисні моделі, розроблені НДЦСЕПІВ та затверджені Міністерством юстиції України 06.02.2010 р.
Стаття відповідачів «Кому потрібна така централізація» опублікована в лютому 2010 року, тобто практично в той самий час, коли були затверджені вказані методики, тому вони не могли бути апробованими, тому в цій частині, інформація є достовірною і такою, що не підлягає спростуванню.
Що стосується вимог позивачів про визнання, поширеної відповідачами інформації, наклепом та зобов'язання відповідачів вибачитись перед ними за виготовлення та поширення недостовірної інформації, то вони не підлягають задоволенню, оскільки відсутні такі способи поновлення порушених прав позивачів по відношенню до предмету даного позову.
Оскільки достовірно встановлено, що відповідачі 12 лютого 2010 року у Науково-практичному журналі «Інтелектуальна власність» №1 у статті під назвою «Кому потрібна така централізація», розповсюдили про позивача відомості, які не відповідають дійсності, а саме «Наразі фактично не ведеться наукова робота в НДЦСЕПІВ», то позивач має право на спростування оприлюднених відомостей у такий же спосіб, у який вони були поширені, відповідно до ч.7 ст. 227 ЦК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 277 ЦК України. Постановою Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст. 47-1 Закону України «Про інформацію», ст.ст. І 0, 60, 212- 215 ЦПК України, суд,-
Позов Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності, Крайнєва Петра Павловича, Охромєєва Юрія Геннадійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект-2003», Ситцевого Валерія Васильовича про захист честі, гідності, ділової репутації задовольнити частково.
Визнати недостовірною, поширену 12 лютого 2010 року у Науково-практичному журналі «Інтелектуальна власність» №1 у статті під назвою «Кому потрібна така централізація» інформацію наступного змісту: «Наразі фактично не ведеться наукова робота в НДЦСЕПІВ».
Зобов'язати Ситцевого Валерія Васильовича спростувати поширену ним недостовірну інформацію у найближчому номері Науково-практичного журналу «Інтелектуальна власність» шляхом опублікування за власний рахунок тексту наступного змісту:
«12 лютого 2010 року у Науково-практичному журналі «Інтелектуальна власність» №1 у статті під назвою «Кому потрібна така централізація» мною, Ситцевим Валерієм Васильовичем, було поширено інформацію про те, що наразі фактично не ведеться наукова робота в Науково-дослідному центрі судової експертизи з питань інтелектуальної власності. Поширена мною інформація є недостовірною та не відповідає дійсності».
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
